ГАРМОНІЯ ВСЕСВІТІВ ДУШІ

  Наше життя непередбачуване і невблаганне. Мчить нас у даль блискавично. Оглянімось назад. І що там? Міріади подій, фактів, миттєвостей, серед яких причаїлися і розчарування, і невдачі, і кварки щастя... І яке воно? Кожен бачить по-своєму, у відтінках кольорів лише властивих спектру його сприйняття. А чи знаєте, що колір кохання не червоний, як це стереотипно нав'язують нам споконвіків. А листочки весною на деревах не зелені, як це прийнято вважати. А сонечко не золотогаряче, як ми це начебто бачимо. Та, зрештою, шатро небес зовсім не кольору індиго. " А якого?" - запитаєте не без іронії. Тільки білого. Подивовані? А як же тоді пояснити різнокольоровість, що оточує нас зусібіч? Все просто: доведено, що біле світло містить у собі всі кольори, на які і розкладається. А кожен колір - хвиля певної довжини. Колір - світло -довжина хвилі - її заломлення -сприйняття. Така схема - пояснення загадкового кольорофеномена.  

  Анрі Турунен.Ознаки добра і зла. Забобони: Історія забобонних звичаїв. "Магія припускає, що деякі речі слухаються, якщо їм наказати. Релігія реалізує це за допомогою прохання. У цьому різниця між закляттям і молитвою".  Мабуть, все ж таки релігія та магія в дечому схожі. Якщо переставити їх місцями, то майже нічого не зміниться.  "Коли чорна кішка перебігала дорогу, зазвичай плювали через плече, нейтралізуючи у такий спосіб відьомський вплив. Віра в це була настільки поширеною, що папа Григорій ІХ, що жив у ХІІІ столітті, назвав одну з общин єретичною, бо там жило багато чорних кішок".  Ця цитата чудово показує наскільки некомпетентними можуть бути представники релігії в багатьох питаннях.  "Стукіт по дереву – це, можливо, один з найдавніших забобонних звичаїв, який ми використовуємо, щоб у прямому сенсі слова прикликати силу для захисту".   "Деякі звичаї та жести настільки міцно ввійшли у наше життя, що ми забули, звідки вони походять".  "